Крила 🪽
Мої крила обрізані… і вони ще довго болітимуть.
Цей біль такий глибокий, що перехоплює подих — ніби повітря раптом стало занадто важким для мене.
Рани — глибокі, вирізані найгострішим лезом. Вони ще пульсують, ще пам’ятають кожен дотик.
І я — мов те маленьке, загублене кошеня, що блукає у темряві в пошуках тепла і любові.
З часом рани стягнуться. Вони загояться, залишивши по собі тонкі, але відчутні шрами.
І, можливо, колись у мене знову відростуть крила.
Але літати, як раніше… я вже не зможу.
Я навчуся жити інакше — тихіше, обережніше, з пам’яттю про біль, що колись був моїм небом.
D