Ніч у 30-ті.Мене розбудили серед ночі,
Тихі кроки підійшли до дверей.
Хотілося б знати хто там такий,
Але, мабуть, я знав, хто за дверми.
Я не відкрив,
Наче пішли.
Наступного дня
В новинах казали про все:
Про стук серед ночі,
Про те, як тиша гуде.
Ім'я моє стерли з обкладинки
Книжки моєї.
Вони знову до мене прийшли,
Несподівано так
Я хотів бути поетом, а вийшло... Ніяк.
Мене підхопили двоє у формі,
Скрутили, держали,
Руки схопили, мов гілку суху,
Тіні минулих поетів,
Наче справжні були,
Нащо так увірвались?
Навіщо так увійшли?
І сиджу я наче німий.
Чому я помираю?
Що я зробив?
Говорив на мові рідній?
І на ній писав вірші?
Я й зреагувати не встиг —
Постріл і страшенний гул в голові,
Мов щось ріже мене з середини,
Лезом тонким, по скривавленій спині.
І так відвезли мене, всього у крові.
На Київський ліс —
Биківня.
Там кісток багато, а живих...
Нема...